З боку влади було багато обіцянок ліквідаторам, але занадто мало дій. Наприклад, на початку року для потерпілих 4 категорії всі пільги та компенсації було відмінено, хоча до цього 2016-й оголосили роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи.
Час невпинно пливе, і сьогодні герої-ліквідатори вже люди похилого віку – тридцять років багато з них живуть з підірваним здоров’ям. Статистика фіксує збільшення кількості інвалідів-чорнобильців, тисячі сімей залишились без годувальника. А скільки до того ж самотніх ліквідаторів, яких покинуто державою напризволяще. Звісно, всі вони на обліку у відділах соціального захисту. І тут лише популізм – одне загравання влади. Ведеться гра, ніби вирішуються проблеми. Але здебільшого лише про себе дбають можновладці. Ось яскравий тому приклад: восени депутати проголосували за те, щоб підняти собі зарплату вдвічі – майже до 40 тисяч гривень – кожний народний слуга забажав 23,5 прожиткових мінімумів.
Хто ж піклується про людей похилого віку у нашій країні? Громадські організації намагаються вибити гранти, знайти спонсорів, щоб зібрати хоч якісь продуктові набори для будинків, де проживають самотні літні люди. А що робити тим, хто нікому не потрібен і наодинці залишився зі своїм відчаєм, скрутою і самотністю? Є не дуже поширене рішення на пострадянському просторі, проте це універсальний законодавчий інструмент, що широко застосовується в США та Європі – існує він і в Україні. Самотні люди можуть підписати ДДУ (головне з компанією, яка має бездоганну репутацію і багаторічний досвід). Наприклад, центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» вже 9 років постіль займається саме цією діяльністю. Є тисячі підопічних, яким вдалося на краще змінити умови життя.
Звісно, якби державна служба соціального захисту більш сумлінно і професійно виконувала свою роботу, якби держава виділяла достатньо коштів на захист пенсіонерів, інвалідів, ліквідаторів-чорнобильців, в українському суспільстві не було б такої нагальної потреби в тих, хто готовий допомагати цим верствам населення. Але наразі маємо те, що маємо.
