Пенсійна реформа: чому радіти і чого боятися
Анонсована в середині травня пенсійна реформа нарешті потрапила до парламенту. 21 червня Кабмін затвердив на своєму засіданні пакет з чотирьох законопроектів. Одним з них – документом №6614 – передбачається підвищення пенсій і перегляд трудового стажу. Ще три проекти законів вносять зміни до Бюджетного, Митного і Податкового кодексів.
Mind вже аналізував зміни, які впроваджує пенсійна реформа, і дізнався, наскільки відчутним буде зростання соцстандартів, якщо її буде завершено. Зокрема, збільшиться розмір пенсій – з 1 жовтня 2017 року «мінімалка» зросте на 61 грн – з 1312 до 1373 грн. За даними Пенсійного фонду, таку пенсію отримують близько 8 млн осіб. При цьому схему нарахування буде змінено – Кабмін планує провести її «осучаснення» і прив'язати суми пенсійних виплат до поточного розміру середньої зарплати. Останній раз такий перерахунок проводився у 2012-му за середньою зарплатою 2007 року. У 2017 році мінімальна зарплата зросла до 3200 грн, а середня зарплата, за даними Мінсоцполітики, сягає 3764 грн.
Але всі ці новації досі не здатні подолати тренд зубожіння старіючого населення України, більша частина якого в разі реалізації реформи опиниться за межею бідності. По це та про ставлення українців до запланованих змін спеціально для Mind розповів Михайло Вулах, засновник та директор Центру допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон», експерт з питань пенсійного забезпечення, реформування банківської системи та фінансового сектора.
Уже декілька тижнів точаться запеклі дискусії довкола урядового проекту пенсійної реформи. Експерти, політики, урядовці, депутати, держслужбовці – всі узялися коментувати запропоновані Кабінетом міністрів зміни у пенсійному законодавстві. Багато хто напряму агітує підтримати урядові ініціативи, багато хто – навпаки, критикує. Проте всі одностайні – пенсійна реформа конче необхідна. Чим швидше вона буде прийнята за основу, тим краще. Бо українські пенсіонери отримують одну з найнижчих пенсій у Європі. Водночас існує парадоксальний дисбаланс: 7,5 млн пенсіонерів знаходяться під страхом голоду, отримуючи менше 1500 грн пенсії щомісяця, а 2000 пенсіонерів кожного місяця кладуть у кишеню понад 20 000 грн.
Працівники соціальних служб інколи не надто поінформовані про їхні справжні потреби. І коли раз за разом бачиш жахливі умови, в яких опинилися самотні пенсіонери, а тим більше – інваліди, починаєш замислюватися над справедливістю. Утім, новий закон під умовною назвою «Пенсійна реформа», здається, не зовсім розуміє це поняття.
Кому допоможе, а кому зашкодить реформа? З 1 жовтня 2017 року розмір пенсії збільшать (у разі осучаснення середньої заробітної плати до 3764,40 грн) на суму від 200 до понад 1000 грн щомісячно. Та щороку індексуватимуть ці суми. Для цього вводиться нова формула обчислення.
Не чіпатимуть (бо закон не має зворотної сили) пенсії тих, хто отримав їх за спеціальними умовами. Тобто колишні прокурори, силовики, депутати, вчені та інші привілейовані пенсіонери можуть спати спокійно.
Але у новому проекті закону ці привілейовані категорії працюючих отримуватимуть пенсії вже на загальних підставах.
Натомість, що не може не викликати повагу, розширюється перелік «особливих» пенсіонерів, які матимуть право виходити на пенсію раніше. До цієї категорії віднесли і матерів п'ятьох дітей, робітниць текстильного виробництва, водіїв важковагового громадського транспорту, жінок-доярок, сталеварів тощо.
Для працюючих пенсіонерів теж приємна новина – від дня набуття законом чинності вони отримуватимуть повну, а не зменшену на 15%, пенсію.
На цьому такі важливі, але нечисленні приємності закінчуються. А далі ми поговоримо про те, що чекатиме нині працюючих громадян віком 35–49 років у недалекій перспективі.
Раніше у трудовому законодавстві були прописані норми, які регламентували умови виходу на пенсію працівників медичної галузі, освітян, працівників служб соціального захисту, тобто співробітників бюджетної сфери. Особливо в маленьких містах та селищах, де складно з робочими місцями, люди хапалися за таку роботу, знаючи, що на пенсію вони підуть раніше. Медиків та освітян заманювали можливістю отримати житло та особливі умови виходу на пенсію. Але сьогодні, після 10–20 років відпрацьованого стажу, умови змінилися – і «пряник вже не такий солодкий».
Що робити людям, які певний час працювали за трудовим договором або контрактом? З їхніх зарплат далеко не завжди робилися відповідні відрахування до Пенсійного фонду. А за новими нормами підставою для нарахування пенсій є лише страховий стаж. Тобто стаж, під час якого з зарплати вираховувались гроші для майбутніх пенсій.
Законопроектом передбачається можливість докупити страховий стаж, але не більше двох років. Та й і обійдеться він майбутньому пенсіонеру в копієчку: за два роки стажу доведеться віддати майже 30 000 грн. А якщо до того часу людина не заробить таких грошей або залишиться сам на сам зі своєю проблемою?
Якщо «докупити» страховий стаж не вийде? Людям, яким у 2018 році та пізніше має виповнитися 65 років та які матимуть недостатній страховий стаж – менше 13 років – не допоможе передбачена законопроектом можливість «докупити» стаж.
Натомість автори законопроекту пропонують так звану державну соціальну допомогу, розмір якої регламентує вже існуючий закон «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, і інвалідам». Ця допомога становить 30% від прожиткового мінімуму. За сьогоднішнього прожиткового мінімуму в 1624 грн – це 487,20 грн на місяць. Що таке прожитковий мінімум? Це сума, достатня для того, щоб не померти з голоду. А що таке 30% від прожиткового мінімуму? Це коли людині пропонують їсти не кожен день, а лише у вівторок і п’ятницю… Отже, допустити таку катастрофу буде злочином проти власних співвітчизників.
Як справи із соціальною справедливістю? Справедливість не властива новому проекту пенсійної реформи. Після набуття чинності цим документом велика частина людей одразу опиниться за межею бідності – бо не знайдуть достатньо страхового стажу і не матимуть змоги його докупити. Окрім того, слід визнати – поступове підвищення розміру необхідного страхового стажу є нічим іншим як підвищенням пенсійного віку, просто в більш завуальований спосіб. Такий підхід віддаляє перспективу жити за накопичувальною системою пенсійного забезпечення, а лише на невеличкий час полегшить навантаження на Пенсійний фонд при старій солідарній системі.
Чи допоможе цей крок у той час, коли Пенсійний фонд має дефіцит у 145 млрд грн? Зараз, аби заплатити пенсії навіть за старими нормами, держава вимушена щороку перекроювати бюджет.
Чого хочуть люди? Незадовго до того, як був оприлюднений новий текст законопроекту, Центр Разумкова провів дослідження в усіх регіонах України. Так, опитування виявило, що 86,1% українців не підтримують підвищення пенсійного віку або страхового (пенсійного) стажу. Найбільшою підтримкою (79,7%) серед можливих новацій пенсійної реформи користується скасування спеціальних пенсій для держслужбовців, депутатів, прокурорів, суддів. 61,5% українців згодні з тим, що працюючим пенсіонерам слід платити пенсію в тому ж розмірі, що й непрацюючим. 57,1% опитаних пенсіонерів не мають інших джерел доходу, крім пенсії. Для 80,4% учасників опитування, які досягли пенсійного віку, основним джерелом доходу є пенсія. 52,2% українських пенсіонерів пенсії не вистачає навіть на найнеобхідніше.
Такі дані говорять лише про одне: пенсіонери, літні люди відчувають дуже гостру соціальну нерівність у суспільстві і хочуть, аби держава захистила їх. Не кидала напризволяще за непотрібністю, а розуміючи заслуги, забезпечила скромну, але гідну старість.
Посилання на оригінал: https://mind.kiev.ua/openmind/20173772-pensijna-reforma-chomu-raditi-i-chogo-boyatisya
