Для початку, давайте одразу визначимось з тим, що для кожного з нас є «задоволення»?
Це поняття може бути абсолютно різним за своєю суттю, адже потреби у кожної людини різні, і саме отримуючи те, до чого прагнеш, відчуваєш це саме задоволення. Фактично, задоволення – це відчуття від отримання бажаного. «Захотів – отримав» - це і є задоволення.
Цікавим буде прослідкувати життя людини з малку крізь призму задоволення. Для малої дитини задоволенням була ласка батьків, звичайна пляшка теплого молока чи нова іграшка, яскраве сонце за вікном чи нові відкриття. Небагато, як для дорослої людини… І ось ми вже школярі, і для того, щоб бути задоволеним, достатньо отримати у щоденник хорошу оцінку, мати кросівки кращі, ніж в однокласника, виграти черговий матч на секції з футболу, отримати дорогий подарунок на свята чи дізнатись, що дівчинка, яку частенько «тягав за косу» на перервах, також симпатизує тобі. Університет – ще складніше. Тут вже і задоволення від першого, справжнього кохання, від того, що зміг виспатись на лекції і тебе не викликали відповідати, задоволення від перших зароблених грошей і перших придбаних «серйозних речей» (автомобіля, наприклад, и дорогого телефону). Доросле життя – престижна робота, від якої отримуєш задоволення, щаслива родина, від якої отримуєш задоволення, справжні друзі і здорові, щасливі батьки. Цінності змінюються, і разом з ними змінюються приводи отримувати задоволення. А що ж необхідно для задоволення в пенсійному віці?
Насправді, це питання не так легко вирішити, як у минулому абзаці. Адже пенсійний вік специфічний, особливо в наших пострадянських країнах. Це в Європі чи США питання існування на пенсії не стоїть так гостро – там люди мають можливість жити у власне задоволення, подорожувати а не виживати. Для прикладу – інтерв’ю пенсіонерки з Лондону Сьюзен Клер:
«Я усе своє життя працювала викладачем, маю хороший досвід та навички. Коли вийшла на заслужений відпочинок, отримала хорошу фінансову допомогу від держави. Крім того, у мене є пільги, які дозволяють заощаджувати. Люблю подорожувати, але коли працювала то не мала такої можливості. За майже десять років на пенсії я побувала у всіх країнах Європи, відвідала США та Мексику, на черзі заповітна мрія – побувати в одній з африканських країн! На щастя, наша держава може собі дозволити інвестувати у щасливу пенсію»
А ми маємо те, що маємо, і залишається лиш обрати краще з того, що пропонують.
І вибір тут не такий великий, особливо якщо ти самотній пенсіонер. Немає від кого чекати допомоги, а всім навколо ти лише заважаєш. Держава? Від неї давно ніхто нічого не чекає у будь-якому віці. Тому і доводиться шукати виходи, щоб не жити, а виживати.
І такий вихід є, у всякому разі більш ніж півтори тисячі українських пенсіонерів у цьому переконались. І тепер вони не обирають між можливістю придбати ліки чи харчі, а отримують задоволення від кожного походу до магазину, від кожного прожитого дня і від кожного нового знайомства.
Про що йде мова? Дізнаємось з чергового випуску передачі «Життя на пенсії від центру «ПЕНСІОН», який виходить щовівторка о 10:30 та щоп’ятниці о 14:30 на каналі «1 Діловий».
