Центр «Пенсіон»

Про компанію

У 2007 році кілька молодих людей вирішили створити організацію, яка б допомагала людям поважного віку змінювати життя на краще - знаючи, що не всі одразу зрозуміють цю ідею. Поштовхом стало спостереження засновника Центру - Михайла Вулаха: за кордоном пенсіонери проводять останні десятиліття життя в затишних пансіонатах, їздять на екскурсії й у театри, а українські - живуть від пенсії до пенсії, часто не маючи грошей навіть на ліки. Причина не лише в розмірі виплат - західні пенсіонери просто краще розпоряджаються своїм майном, перетворюючи його на додатковий дохід. Так з'явилась ідея зробити те саме доступним і для українців.

Початковий задум був західним - пансіонати. Але, поспілкувавшись із самими пенсіонерами, команда зрозуміла: наші люди хочуть залишатися в рідних стінах до кінця, а не переїжджати. Концепцію змінили - так народився Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів у теперішньому вигляді.

Довіру довелося здобувати важко. Коли Центр тільки починав, преса відмовлялася співпрацювати - боялися, що це чергові шахраї, а газета «Сьогодні» якось мало не звинуватила «Пенсіон» у шахрайстві просто у статті. Михайло Вулах знайшов телефон журналістки й особисто запросив її до офісу - подивитися, як усе працює, і поговорити з підопічними. За кілька годин вона написала другу статтю - вже про те, що діяльність Центру повністю законна, а люди в ньому щиро небайдужі. Перші пенсіонери, підписавши договір, розповідали сусідам і друзям - так спрацювало «сарафанне радіо», і сьогодні договори підписують не лише окремі люди, а цілі під'їзди й вулиці за одним відгуком.

Сьогодення:

Нині за плечима «Пенсіону» багато років колосального досвіду і тисячі людей, які звернулися за допомогою. Про Центр знають сотні тисяч пенсіонерів, з його співробітниками Підопічних пов’язує тісна дружба і щира прихильність. В «Пенсіоні» ніхто не поставиться до людини формально і не відмахнеться від її проблеми, навіть якщо вона виходить за рамки підписаного договору. Про своїх Підопічних співробітники Центру розповідають з любов`ю. У кожного з них - своя історія. Хтось дійсно самотній, і для того, щоб не впасти у відчай через бідність, вирішив підписати договір. Когось до цього рішення підштовхнула необхідність термінової медичної операції. Хтось радиться з рідними і підписує угоду з врахуванням інтересів «третьої особи». А у когось стосунки з неуважними родичами настільки напружені, що він передає своє житло стороннім людям і отримує навзамін достойний догляд і безбідну старість. Співробітникам «Пенсіону» нерідко ставлять питання: вам що, більше всіх треба? Навіщо вам ці вередливі старі? Возишся з ними, возишся, а вони потім чи передумають підписувати договір, чи підпишуть його з іншою організацією. За словами Михайла Вулаха, так дійсно буває. Наприклад, літня людина, прийшовши в Центр і отримавши необхідну інформацію про договір, підписує його без участі «Пенсіону». Але співробітники центру ставляться до таких «проколів» спокійно. Адже донесення інформації і спілкування з Підопічними - це частина їхньої роботи.

Відчуваючи особливе ставлення, Підопічні «Пенсіону» теж ставляться до його співробітників як до рідних. Дарують їм подарунки, створені своїми руками. Підгодовують млинцями, пиріжками, власноруч заготовленими грибочками. Приносять справжні витвори мистецтва: картини, вишивки і навіть книги свого авторства. До речі, одна з Підопічних «Пенсіону» спеціально уклала договір , щоб отримати гроші на видавництво власної книги.

Центр допомоги пенсіонерам «Пенсіон» - офіційно зареєстроване й уповноважене законом укладати договори довічного утримання товариство (ТОВ). Адреса не змінювалась з 2007 року: м.Київ, вул. Терещенківська, 21, офіс 13.