Про компанію | Наші нагороди | Наша команда

 ПРО КОМПАНІЮ

В 2007 році кілька молодих людей вирішили створити організацію, яка б допомагала людям поважного віку змінювати своє життя на краще. Вони усвідомлювали, що їх не всі зрозуміють. Але було й те, що надавало впевненості: щира любов до людей, бажання допомогти найнезахищенішим і велика віра в успіх.

Так виник Центр соціального захисту та допомоги пенсіонерів «Пенсіон». Його нинішній директор та один із засновників Михайло Вулах каже, що його завжди дивувала і обурювала величезна різниця між рівнем життя західних і наших пенсіонерів. Він неодноразово бував за кордоном і бачив, як люди літнього віку доживають свої останні десятиліття. Чимало з них переселяються в затишні пансіонати, де знаходять нову сім`ю, спілкування, регулярно виїжджають на екскурсії, в театри, на прогулянки і навіть в далекі закордонні поїздки. А наші тільки й живуть, що від пенсії й до пенсії, часто не маючи коштів навіть на ліки та їжу. І справа, як зазначає Михайло Миколайович не лише в розмірах пенсії. Справді, за кордоном виплати більші, але й рівень цін не можна порівнювати. Головна причина бідності наших пенсіонерів в тому, що західні пенсіонери більш освічені у фінансових питаннях. Уміло розпорядившись своїм майном, будинками чи квартирами, вони забезпечують собі гарний додатковий дохід. Пан Михайло зі своїми однодумцями вирішили започаткувати те ж саме і для українських пенсіонерів.

Команда небайдужих

Роздумуючи над формами допомоги пенсіонерам, спілкуючись з фахівцями та самим пенсіонерами, Михайло Вулах зробив висновок, що далеко не всі люди поважного віку хочуть жити в пансіонатах за західним зразком. Наші люди воліють залишатися в рідних стінах до самого кінця. Тому було вирішено змінити початкову концепцію: створити Центр допомоги та захисту пенсіонерів. Однодумці на чолі з Михайлом Вулахом почали підбирати людей до своєї команди. Кожного претендента оцінювали на цю посаду по тому, як він ставиться до пенсіонерів. Чи відчуває він до літніх людей повагу? Адже тільки працівники, які розуміють потреби людей поважного віку, можуть бути по-справжньому чуйними й співчутливими.

Розбити стіну недовіри

Так і склався дружний колектив центру «Пенсіон», який один із перших в Україні почав опікуватися пенсіонерами. На початку роботи були свої складнощі. Коли Центр через пресу намагався донести інформацію про свою діяльність, численні газети відмовлялися співпрацювати. Боялися, що це чергові шахраї. Михайло Вулах розповідає такий випадок. Коли центр тільки починав працювати, газета «Сегодня» опублікувала статтю, в якій «Пенсіон» мало не звинувачували в шахрайстві. Пан Михайло знайшов телефон журналістки, подзвонив і запросив її до Центру – подивитися, чим займається організація, поспілкуватися зі співробітниками і Підопічними. Після кількох годин, проведених в «Пенсіоні», журналістка зі своєї ініціативи написала ще одну статтю. Про те, що діяльність «Пенсіону» - абсолютно законна. Про те, що його співробітники  - люди порядні і небайдужі, а Підопічні Центру щасливі від того, що змінили своє життя. 

Першопрохідці

Про «Пенсіон» потроху почали дізнаватися. Але люди поважного віку спочатку ставилися до нього з осторогою. Про договори довічного утримання тоді ніхто майже не знав. Інформації було мало, проте процвітали численні шахраї. Перші сміливці, які відважилися підписати договір з «Пенсіоном», стали справжньою знахідкою для центру. Вони підказували, що б їм хотілося бачити в договорі довічного утримання і як вони уявляють собі догляд. Саме тодішні майбутні Підопічні відкрили очі співробітникам Центру на дві прості істини. По-перше, люди поважного віку дійсно не хотіли б жити в пансіонатах, віддаючи перевагу власним квартирам. По-друге, вони вважали, що краща форма їх утримання – це гроші, адже на них можна купити все, що завгодно.

А далі запрацювало «сарафанне радіо». Перші підписанти договорів, отримавши крупну суму грошей на руки і щомісячні виплати, змогли позбутися багатьох матеріальних проблем. Досить швидко вони усвідомили правильність свого кроку і, звичайно, поспішили похизуватися перед сусідами і друзями. Це була найкраща реклама для «Пенсіону». Завдяки відгукам клієнтів  нині договори з допомогою «Пенсіону» підписують не лише окремі пенсіонери, але й цілі спільноти літніх людей з одного будинку, двору чи вулиці.

Взаємна дружба

Нині за плечима «Пенсіону» багато років колосального досвіду і тисячі людей, які звернулися за допомогою. Про Центр знають сотні тисяч пенсіонерів, з його співробітниками Підопічних пов’язує тісна дружба і щира прихильність. В «Пенсіоні» ніхто не поставиться до людини формально і не відмахнеться від її проблеми, навіть якщо вона виходить за рамки підписаного договору. Про своїх Підопічних співробітники Центру розповідають з любов`ю. У кожного з них – своя історія. Хтось дійсно самотній, і для того, щоб не впасти у відчай через бідність, вирішив підписати договір. Когось до цього рішення підштовхнула необхідність термінової медичної операції. Хтось радиться з рідними і підписує угоду з врахуванням інтересів «третьої особи». А у когось стосунки з неуважними родичами настільки напружені, що він передає своє житло стороннім людям  і отримує навзамін достойний догляд і безбідну старість. Співробітникам «Пенсіону» нерідко ставлять питання: вам що, більше всіх треба? Навіщо вам ці вередливі старі? Возишся з ними, возишся, а вони потім чи передумають підписувати договір, чи підпишуть його з іншою організацією. За словами Михайла Вулаха, так дійсно буває. Наприклад, літня людина, прийшовши в Центр і отримавши необхідну інформацію про договір, підписує його без участі «Пенсіону». Але співробітники центру ставляться до таких «проколів» спокійно. Адже донесення інформації і спілкування з Підопічними – це частина їхньої роботи.

Особливе ставлення

Відчуваючи особливе ставлення, Підопічні «Пенсіону» теж ставляться до його співробітників як до рідних. Дарують їм подарунки, створені своїми руками. Підгодовують млинцями, пиріжками, власноруч заготовленими грибочками. Приносять справжні витвори мистецтва: картини, вишивки і навіть книги свого авторства. До речі, одна з Підопічних «Пенсіону» спеціально уклала договір , щоб отримати гроші на видавництво власної книги.

«Пенсіон» - це не просто компанія, де працюють фінансово розважливі люди, які звикли розглядати пенсіонерів виключно як клієнтів. Це друзі, яким можна довіряти. Тут можна добре провести час, знайти співрозмовника, однодумця і навіть другу половинку.